T - ПРОФІЛАКТИКА ВЕНОЗНОЇ ТРОМБОЕМБОЛІЇ (ВТЕ)
T.1.1
Низькомолекулярний гепарин може бути використаний для профілактики тромбозу в гострому періоді після ураження спинного мозку, якщо немає ознак активної кровотечі. (Адаптація CSCM 2016, с.220; Рівень С)
T.1.2
Пацієнтам, яким не дають низькомолекулярний гепарин через побоювання щодо кровотечі, слід щоденно проводити оцінювання ймовірності кровотечі. Низькомолекулярний гепарин можна починати давати, коли знижується ймовірність кровотечі. (Адаптація CSCM 2016, с.220; Рівень С)
T.1.3
Комбіновані механічні методи профілактики тромбозу (засоби переміжної пневмокомпресії з або без панчіх із градуйованою компресією) та антикоагулянтні методи профілактики тромбозу слід застосовувати особливо в гострому періоді, якомога швидше після отримання ураження, якщо жоден з варіантів не є протипоказаним. (CSCM 2016, с. 223; Рівень C)
T.1.4
Пероральні антагоністи вітаміну К (такі як варфарин) не потрібно використовувати для профілактики тромбозу в ранньому гострому періоді після отримання ураження спинного мозку. (Адаптація CSCM 2016, с.223; Рівень )
T.1.5
Рекомендується використання кава-фільтрів (фільтрів порожнистих вен) для окремих осіб, яким не підходять звичайні антикоагулянти та/або механічні пристрої. (Адаптація CNS-DVT 2013, с.244; Рівень C)
T.1.6
Не рекомендується використовувати для профілактики ВТЕ при ураженні спинного мозку нефракціонований гепарин низької дози або підбирати дозу індивідуально (крім випадку, коли немає низькомолекулярного гепарину або є протипоказання до нього). (CSCM 2016, с.222; Рівень B)
T.2.1
Під час поступлення в гострому періоді осіб із ураженням спинного мозку не потрібно регулярно перевіряти за допомогою ультразвукової доплерографії на наявність тромбозу глибоких вен без клінічних проявів. (Адаптація CSCM 2016, с.227; Рівень В)
T.3.1
В якості потенційних інструментів діагностування тромбозу глибоких вен у осіб із ураженням спинного мозку рекомендується використовувати дуплексне доплерівське ультразвукове дослідження, імпеданс-плетизмографію, венозну оклюзійну плетизмографію, венографію та клінічне обстеження. (Адаптація CNS-DVT 2013, с.244; Рівень C)
T.4.1
Антикоагулянтна профілактика тромбозу повинна тривати принаймні вісім тижнів після отримання ураження особами з обмеженою мобільністю. (Адаптація CSCM 2016, с.224; Рівень С)
T.4.2
Пероральні антикоагулянти прямої дії можуть розглядатися як засіб профілактики тромбозу на етапі реабілітації. (Адаптація CSCM 2016, с.223; Рівень С)
T.4.3
Один із варіантів, зазначених нижче, можна використовувати для профілактики тромбозу під час етапу реабілітації в післягострому періоді: низькомолекулярний гепарин, пероральні антагоністи вітаміну К (INR 2.0-3.0), або пероральний антикоагулянт прямої дії. (CSCM 2016, с.224; Рівень С)
T.5.1
Особи із хронічним ураженням спинного мозку, які повторно госпіталізовані через хворобу або проведення хірургічних процедур, повинні отримати профілактику тромбозу в період підвищеного ризику. (CSCM 2016, с.231; Рівень С)