O - ЕМОЦІЙНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ






O.1.1
Долучіть фахівців у сфері ментального здоров'я з освітою, кваліфікацією та досвідом роботи з особами з ураженням спинного мозку, а також із загальним ментальним здоров'ям та розладами вживання психоактивних речовин, до програм комплексної реабілітації осіб з ураження спинного мозку в амбулаторних умовах та умовах стаціонару. (PVA-EWB 2020, с.160; Рівень C)

O.1.2
У рамках стаціонарної та амбулаторної реабілітації проводьте на постійній основі для всіх осіб із ураженням спинного мозку скринінг щодо розладів ментального здоров’я, вживання психоактивних речовин, та ризику самогубства. (PVA-EWB 2020, с.160; Рівень C)

O.1.3
Включіть поточні симптоми та анамнез життя до скринінгу та обстеження розладів ментального здоров’я та розладів, викликаних вживанням психоактивних речовин. (PVA-EWB 2020, с.160; Рівень C)

O.1.4
Скеруйте осіб, у яких виявлено розлад ментального здоров’я або розлад, викликаний вживанням психоактивних речовин, до фахівця з ментального здоров'я для діагностичного обстеження та, якщо це показано, початку лікування. (PVA-EWB 2020, с.160; Рівень C)

O.1.5
Долучайте осіб із розладом ментального здоров’я або розладом вживанням психоактивних речовин, до прийняття рішень стосовно їхнього лікування. (PVA-EWB 2020, с.160; Рівень C)

O.1.6
Систематично оцінюйте валідними та стандартизованими вимірюваннями прогрес при наданні допомоги та коригуванні лікування (допомога, що ґрунтується на вимірюваннях) розладів ментального здоров’я або розладів вживанням психоактивних речовин. (PVA-EWB 2020, с.160; Рівень C)

O.1.7
Після виписки або при переведенні на наступний етап допомоги, якщо показано, скеруйте до подальшого лікування та координуйте допомогу. (PVA-EWB 2020, с.160; Рівень C)

O.1.8
Перед випискою фахівці повинні розглянути можливість скерувати осіб із ураженням спинного мозку до мереж підтримки «рівний-рівному» або до амбулаторної психологічної консультації. Для усунення депресивних симптомів після отримання ураження спинного мозку слід залучати до програм терапії, що ґрунтуються на когнітивно-поведінковій терапії в малих групах. (CAN-SCIP 2020, с.160; Рівень C)


O.2.1

Використовуйте коротке, валідне вимірювання, що має хорошу чутливість для скринінгу всіх пацієнтів на наявність загальної тривоги та панічних розладів:

  1. на початку першої госпіталізації або реабілітації
  2. як повторний скринінг, якщо є показання для обстеження симптомів, що залишилися, або зміни стану
  3. в якості першого кроку подальшого спостереження після виписки
  4. під час наступних/майбутніх обстежень, в залежності від стратифікації таких факторів, наприклад, позитивного результату скринінгу на тривожність у минулому або психологічних розладів в анамнезі до отримання ураженням.
(PVA-EWB 2020, с.160; Рівень C)

O.2.2
Скеруйте пацієнтів із позитивним результатом скринінгу або тих, у кого підозра на тривожний розлад, до надавача послуг з ментального здоров'я для діагностичного обстеження з тим, щоб провести обстеження на наявність таких станів як генералізований тривожний розлад або панічний розлад. Потрібно виключити можливість більш переконливого пояснення симптомів впливом стану здоров'я, препаратів, наркотиків, середовища або інших факторів. (PVA-EWB 2020, с.160; Рівень C)

O.2.3
Для максимального зняття тривожності, підтримайте пацієнтів специфічними та неспецифічними терапевтичними стратегіями, що надаються усіма фахівцями охорони здоров'я (лікарями, медсестрами, терапевтами, психологами, соціальними працівниками та іншими), які з ними працюють. (PVA-EWB 2020, с.160; Рівень C)

O.2.4
Генералізований тривожний розлад, панічний розлад або будь-який інший вид клінічно значущої тривожності лікуйте фармакологічними та/або нефармакологічними втручаннями, виходячи з клінічного обговорення пацієнта та вподобань пацієнта. (PVA-EWB 2020, с.160; Рівень C)

O.2.5
За наявності показань розгляньте фармакологічне лікування тривожності. (PVA-EWB 2020, с.161; Рівень C)

O.2.6
Розгляньте можливість нефармакологічного лікування тривожності. (PVA-EWB 2020, с.161; Рівень C)


O.3.1

Проводьте скринінг усіх осіб із ураженням спинного мозку на наявність великого депресивного розладу за допомогою короткого валідного вимірювання із високою чутливістю та специфічністю:

  1. на початку першої госпіталізації або перебування в стаціонарі з метою реабілітації
  2. для повторного скринінгу, якщо є показання для обстеження симптомів, що залишилися, або зміни стану
  3. в якості першого кроку подальшого спостереження після виписки
  4. принаймні щорічно або частіше, залежно від факторів стратифікації ризику, таких як попередні позитивні результати скринінгу та хронічний біль.
(PVA-EWB 2020, с.161; Рівень C)

O.3.2
Скеруйте пацієнтів із позитивним результатом скринінгу або тих, у кого підозра на депресивний розлад, до надавача послуг у сфері ментального здоров'я для проведення діагностичного обстеження й лікування. (Адаптація PVA-EWB 2020, с.161; Рівень C)

O.3.3
Після отримання позитивного результату скринінгу проведіть валідне діагностичне обстеження для підтвердження таких нозологій як великий депресивний розлад або розлад адаптації (включаючи ситуації, коли симптоми достатньо довго не зникають та заважають реабілітації або перешкоджають людині виконувати свої певні ролі) та виключіть можливість того, що симптоми краще пояснюються через вплив стану здоров’я, прийом ліків, вживання наркотиків, навколишнього середовища або інших факторів. (PVA-EWB 2020, с.161; Рівень C)

O.3.4
Після отримання позитивного результату скринінгу проведіть валідне діагностичне обстеження для підтвердження таких нозологій як великий депресивний розлад або розлад адаптації (включаючи ситуації, коли симптоми достатньо довго не зникають та заважають реабілітації або перешкоджають людині виконувати свої певні ролі) та виключіть можливість того, що симптоми краще пояснюються через вплив стану здоров’я, прийом ліків, вживання наркотиків, навколишнього середовища або інших факторів. (PVA-EWB 2020, с.161; Рівень C)

O.3.5
Лікуйте великий депресивний розлад, використовуючи фармакологічні та/або нефармакологічні підходи, виходячи з клінічної картини (наприклад, супутніх захворювань), ефективності лікування та побажань пацієнта. (PVA-EWB 2020, с.161; Рівень А)

O.3.6
Розгляньте фармакологічне лікування великої депресії. (PVA-EWB 2020, с.161; Рівень А)

O.3.7
Розгляньте нефармакологічне лікування великої депресії. PVA-EWB 2020, с.161; Рівень А)

O.3.8
Для усунення симптомів депресії фахівці повинні розглянути можливість призначення когнітивно-поведінкової терапії як варіанту лікування та способу зменшення симптомів депресії для осіб із ураженням спинного мозку та доглядачів. (CAN-SCIP 2020; Рівень А)


O.4.1

Проводьте скринінг всіх пацієнтів на наявність розповсюджених розладів, викликаних вживанням психоактивних речовин:

  1. перед випискою в громаду використайте коротке, валідне вимірювання із хорошою чутливістю для скринінгу вживання протягом усього життя та проблем із алкоголем, інших (заборонених законом) наркотиків, тютюну, марихуани та немедичного використання лікувальних засобів, що отримуються за рецептом
  2. у залежності від первинних результатів скринінгу та інших факторів ризику проведіть у пацієнтів повторний скринінг нещодавнього вживання психоактивних речовин під час амбулаторної реабілітації або на первинній ланці.
(PVA-EWB 2020, с.161; Рівень C)

O.4.2
Скеруйте пацієнтів із позитивними результатами скринінгу або із підозрою на розлад, викликаний вживанням психоактивних речовин, до надавача послуг у сфері ментального здоров'я для проведення діагностичного обстеження й лікування критеріїв розладу, викликаного вживанням психоактивних речовин. (Адаптація PVA-EWB 2020, с.161; Рівень C)

O.4.3
Підтримуйте пацієнтів із розладом, викликаним вживанням психоактивних речовин, загальними навичками вибудовування відносин та спеціальними навичками для спілкування із людьми із розладом, викликаним вживанням психоактивних речовин, що їх застосовують усі фахівці охорони здоров'я (лікарі, медсестри, терапевти, психологи, соціальні працівники та інші), які працюють з такими пацієнтами. (PVA-EWB 2020, с.161; Рівень C)

O.4.4
Лікуйте розлади, викликані вживанням психоактивних речовин, наскільки можливо, в рамках реабілітації, використовуючи фармакологічні, нефармакологічні підходи та підходи в громаді, виходячи з клінічної картини (наприклад, супутніх захворювань), тривалості перебування, ефективності лікування та вподобань пацієнта. (PVA-EWB 2020, с.161; Рівень C)

O.4.5
Використовуйте, коли є показання, замісну терапію для лікування розладів, викликаних вживанням психоактивних речовин, включаючи опіоїдну залежність та алкоголізм. (PVA-EWB 2020, с.162; Рівень C)

O.4.6
Розгляньте можливість нефармакологічного лікування розладів, викликаних вживанням психоактивних речовин. (PVA-EWB 2020, с.162; Рівень C)

O.4.7
Розгляньте варіант скерувати до програм лікування розладів, викликаних вживанням психоактивних речовин, у громаді та ресурсів самодопомоги. (PVA-EWB 2020, с.162; Рівень C)


O.5.1

Проведіть скринінг гострого стресового розладу не пізніше, ніж через місяць після отримання ураження спинного мозку та скринінг ПТСР після першого місяця. Скринінг повинен відбуватись:

  1. під час первинної госпіталізації або перебуванні на реабілітації
  2. як повторне обстеження (за наявності індикаторів) стійких симптомів або зміни статусу
  3. як перший крок подальшого спостереження після виписки
  4. після півроку, в залежності від стратифікації таких факторів, наприклад, чи є особа ветераном або представником інших професій, які більше стикаються з ризиком, або якщо за результатами попередніх скринінгів виявлено тяжкість симптомів підпорогового значення.
(PVA-EWB 2020, с.162; Рівень C)

O.5.2
Скеруйте пацієнтів із позитивними результатами скринінгу або із підозрою на гострий стресовий розлад або ПТСР до надавача послуг у сфері ментального здоров'я для проведення діагностичного обстеження за критеріями наявності гострого стресового розладу або ПТСР. (PVA-EWB 2020, с.162; Рівень C)

O.5.3
Підтримуйте пацієнтів із ПТСР загальними навичками вибудовування відносин та спеціальними навичками для спілкування із людьми із ПТСР, що їх застосовують усі фахівці охорони здоров'я (лікарі, медсестри, терапевти, психологи, соціальні працівники та інші), які працюють з такими пацієнтами. (PVA-EWB 2020, с.162; Рівень C)

O.5.4
Лікуйте гострий стресовий розлад і ПСТР, наскільки можливо, в рамках реабілітації, використовуючи фармакологічні та нефармакологічні підходи, виходячи з клінічної картини (наприклад, супутніх захворювань), тривалості перебування та вподобань пацієнта. (PVA-EWB 2020, с.162; Рівень C)

O.5.5
Протягом першого місяця після отримання травми запропонуйте пацієнтам короткі, доказові психологічні інтервенції для лікування гострого стресового розладу та попередження ПТСР. (PVA-EWB 2020, с.162; Рівень C)

O.5.6
Запропонуйте пацієнтам із ПТСР доказове, сфокусоване на травмі психологічне лікування. (PVA-EWB 2020, с.162; Рівень C)

O.5.7
Запропонуйте пацієнтам із гострим стресовим розладом фармакологічне лікування, якщо травмофокусована психотерапія недоступна або не прийнятна. (PVA-EWB 2020, с.162; Рівень C)

O.5.8
Запропонуйте пацієнтам із ПТСР фармакологічне лікування, якщо травмофокусована психотерапія недоступна або не є бажаною. (PVA-EWB 2020, с.162; Рівень C)


O.6.1

Проведіть формальний скринінг осіб із ураженням спинного мозку на наявність суїцидальних думок за допомогою короткого, стандартизованого, доказового інструменту скринінгу. Проведіть скринінг суїцидальних намірів та поведінки в осіб, які повідомляють про суїцидальні думки. Проводьте скринінг:

  1. на початку першої госпіталізації або перебування в стаціонарі з метою реабілітації
  2. як повторний скринінг, якщо є показання для обстеження стійкості симптомів або зміни стану
  3. в якості одного з перших кроків подальшого спостереження після виписки
  4. принаймні щорічно або частіше, в залежності від стратифікації факторів ризику.
(PVA-EWB 2020, с.162; Рівень C)

O.6.2
Необхідно розпізнавати прояви, що передують суїциду, та прискорити оцінювання таких проявів кваліфікованим фахівцем. Слід негайно вжити заходів, якщо наявні безпосередні ознаки, що передують суїциду (суїцидальне спілкування, підготовка до самогубства, та/або пошук доступу або нещодавнє використання засобів заподіяння смерті). (PVA-EWB 2020, с.162; Рівень C)

O.6.3
Класифікуйте ризик самогубства на основі тяжкості та тривалості (гострий або хронічний) для визначення відповідних терапевтичних утручань та формату надання допомоги. (PVA-EWB 2020, с.163; Рівень C)

O.6.4
Сприяйте комплексному обстеженню у кваліфікованого фахівця для врахування інформації про суїцидальні наміри та поведінку, ознаки, що передують суїциду, можливості підтримувати безпеку, та фактори, що впливають на ризик актів суїциду. (PVA-EWB 2020, с.163; Рівень C)

O.6.5
Госпіталізуйте осіб із високим гострим ризиком суїциду для збереження їхньої безпеки та рішуче впливайте на ті фактори, що підлягають змінам. Безпосередньо спостерігайте за ними в безпечних умовах, де обмежений доступ до засобів заподіяння смерті (предметів із гострим кінчиком або краями, мотузок/труб, токсичних речовин). (PVA-EWB 2020, с.163; Рівень C)

O.6.6
У разі хронічно високого ризику суїциду в контексті довгострокової амбулаторної терапії, зверніться до авторитетних надавачів послуг, скоригувавши частоту контакту відповідно до рівня ризику. (PVA-EWB 2020, с.163; Рівень C)

O.6.7
Складіть план лікування осіб, із високим ризиком, який сприяє утворенню терапевтичного альянсу із фахівцями сфери ментального здоров'я та включає доказові підходи психотерапії, що фокусуються на суїциді. (PVA-EWB 2020, с.163; Рівень C)

O.6.8
Оптимізуйте лікування супутніх психічних станів та медичних станів здоров'я, що можливо, впливають на ризик самогубства. (PVA-EWB 2020, с.163; Рівень C)

O.6.9
Проведіть навчання/роз’яснення щодо ризику суїциду для осіб із ризиком суїциду, родичів та доглядачів. Надайте інформацію про ресурси з попередження суїциду, зокрема про гарячі лінії та кризові послуги (наприклад, номер телефону канадійської служби попередження самогубств 1-833-456-4566). (PVA-EWB 2020, с.163; Рівень C)

O.6.10
Складіть план безпеки для осіб, які вважаються в зоні високого ризику самогубства. Обмежте доступ до засобів заподіяння смерті (наприклад, обмеження доступу до вогнепальної зброї, використання запобіжників, обмеження кількості ліків, що видаються). (PVA-EWB 2020, с.163; Рівень C)

O.6.11
Потрібно посилити особистісні фактори та фактори середовища, що можуть знизити ризик суїциду. Потрібно розвивати навички подолання стресу. (PVA-EWB 2020, с.163; Рівень C)