J - АВТОНОМНА ДИСРЕФЛЕКСІЯ (АД)
J.1.1
Пам'ятайте, у порівнянні із загальним населенням, особи із ураженням спинного мозку можуть мати наступні відмінності в систолічному артеріальному тиску:
- У положенні лежачи на спині в стані спокою в дорослих із рівнем ураження Т1 або вище, швидше за все, буде низький артеріальний тиск (середній систолічний артеріальний тиск — приблизно 110 мм рт.ст.)
- У положенні сидячи в стані спокою в дорослих із рівнем ураження Т6 або вище, швидше за все, буде низький кров'яний тиск (середній систолічний артеріальний тиск — приблизно 100 мм рт.ст.)
- Зміни артеріального тиску, пов'язані із віком (наприклад, у дітей та осіб старшого віку), можуть відрізнятися. (PVA-AD 2020, с. 640; Рівень C)
J.2.1
В осіб із ураженням спинного мозку на рівні Т6 або вище можуть спостерігатися ознаки та симптоми автономної дисрефлексії, зокрема:
- підвищений артеріальний систолічний тиск, більш як на 20 мм рт.ст. вищий за норму в дорослих
- біль голови, що починається раптово
- можлива брадикардія або тахікардія
- серцеві аритмії, фібриляція передсердь, передчасне скорочення шлуночків та відхилення атріовентикулярної провідності
- сильне потовиділення та/або почервоніння шкіри, як правило, обличчя, шиї та плечей або, можливо, нижче рівня ураження
- пілоерекція (мурашки по шкірі) вище або, можливо, нижче рівня ураження
- розмитість зору та/або плями в полях зору особи
- закладеність носа
- відчуття страху або тривоги
- майже відсутні або зовсім відсутні симптоми, окрім підвищеного артеріального тиску
J.2.2
Пам'ятайте, що автономна дисрефлексія може з’явитися із мінімальними симптомами або без них (безсимптомна автономна дисрефлексія або у кого є когнітивні/вербальні обмеження комунікації), незважаючи на значно підвищений артеріальний тиск. (PVA-AD 2020, с. 640; Рівень C)
J.2.3
Перевіряйте артеріальний тиск особи. (PVA-AD 2020, с. 640; Рівень C)
J.2.4
Якщо наявні симптоми та ознаки автономної дисрефлексії, але артеріальний тиск не підвищений, і причину не виявлено, скеруйте особу до відповідного консультанта, в залежності від симптомів. (PVA-AD 2020, с. 640; Рівень C)
J.2.5
Якщо діагностовано автономну дисрефлексію, визначте причину(и), для коригування артеріального тиску. (PVA-AD 2020, с. 640; Рівень B)
J.2.6
Якщо артеріальний тиск підвищений, негайно переведіть особу в сидяче положення та опустіть ноги, якщо це можливо. (PVA-AD 2020, с. 640; Рівень B)
J.2.7
Часто контролюйте артеріальний тиск та пульс (кожну 1-2 хвилини) до стабілізації стану особи. (PVA-AD 2020, с. 640; Рівень B)
J.2.8
Послабте одяг або предмети, що стискають особу. (PVA-AD 2020, с. 640; Рівень B)
J.2.9
Дізнайтеся, чи не приймала особа нещодавно препарати, що підвищують тиск, або антигіпотензивні препарати. (PVA-AD 2020, с. 640; Рівень C)
J.2.10
Зробіть швидке обстеження для виявлення інших причин, починаючи із сечовидільної системи. (PVA-AD 2020, с. 640; Рівень B)
J.2.11
Якщо немає постійного сечового катетера, проведіть катетеризацію. (PVA-AD 2020, с. 640; Рівень C)
J.2.12
Якщо до катетеризації спостерігається підвищений систолічний тиск 150 мм рт.ст. або вище, розгляньте можливість застосування фармакологічних засобів швидкої та короткої дії для зниження систолічного артеріального тиску, не спричиняючи гіпотензії. (PVA-AD 2020, с. 640; Рівень C)
J.2.13
Розгляньте застосування гіпотензивного препарату швидкої та короткої дії (наприклад, нітрогліцеринової мазі, ніфедипіну, гідралазину або клонідину під язик). (PVA-AD 2020, с. 640; Рівень C)
J.2.14
Перш ніж застосовувати нітрогліцеринову мазь або інший препарат, що містить нітрати, спочатку з’ясуйте, чи не приймала особа нещодавно інгібітори фосфодіестерази 5 типу (ІФДЕ-5). (PVA-AD 2020, с. 640; Рівень B)
J.2.15
Перед введенням катетера, введіть в уретру 2% лідокаїновий гель (якщо він є в безпосередній наявності в приміщенні, де особу наразі лікують) і зачекайте приблизно 5 хвилин, якщо це можливо. (PVA-AD 2020, с.641; Рівень C)
J.2.16
Уникайте тиску на сечовий міхур (маневр Креде) або надлобкового постукування, оскільки це може призвести до загострення автономної дисрефлексії. (PVA-AD 2020, с.641; Рівень C)
J.2.17
Якщо в особи постійний або надлобковий сечовий катетер (цистостома), перевірте систему по всій довжині на вигини, згинання, перетискання, перевірте, чи не переповнений мішок для збору сечі, а також потрібно пересвідчиться, що катетер вставлено правильно. Якщо виявлено проблему, виправте її негайно. (Адаптація PVA-AD 2020, с.641; Рівень C)
J.2.18
Якщо немає проблем із трубками, мішком для збору сечі або розміщенням катетера, а артеріальний тиск все ще підвищений, акуратно промийте сечовий міхур невеликою кількістю (10-15 см3) рідини, наприклад, фізрозчином температури тіла, щоб визначити, чи не забився катетер. Для дітей молодше двох років необхідно обмежити промивання 5-10 см3. Не продовжуйте подавати рідину до сечового міхура або намагатися промити сечовий міхур, якщо рідина не витікає з катетера, оскільки це призведе лише до більшого розтягнення сечового міхура та підвищення кров'яного тиску. (PVA-AD 2020, с.641; Рівень C)
J.2.19
Якщо катетер забився, витягніть його й замініть. (PVA-AD 2020, с.641; Рівень C)
J.2.20
Якщо у пацієнта-чоловіка в анамнезі були проблеми із катетеризацією, розгляньте можливість використання катетера з вигнутим накінечником (катетер коде (coudé)) або проконсультуйтесь в уролога. (PVA-AD 2020, с.641; Рівень C)
J.2.21
Перед заміною катетера розгляньте можливість введення в уретру або надлобковий канал 2% лідокаїновий гель (якщо він є в наявності) та, зачекайте 3-5 хвилин, якщо це можливо. (PVA-AD 2020, с.641; Рівень C)
J.2.22
Якщо виникають складнощі із витягуванням або заміною катетера, окрім нанесення лідокаїнового гелю, розглянуте можливість призначення нового або посилення попереднього фармакологічного лікування та невідкладної консультації уролога. (PVA-AD 2020, с.641; Рівень C)
J.2.23
Під час дренажу сечового міхура контролюйте артеріальний тиск особи. (PVA-AD 2020, с.641; Рівень C)
J.2.24
Якщо гострі симптоми автономної дисрефлексії не проходять, включаючи підвищений артеріальний тиск, слід підозрювати калове закупорення (fecal impaction). (PVA-AD 2020, с.641; Рівень В)
J.2.25
Якщо систолічний тиск залишається підвищеним (150 мм рт. ст. або вище), серйозно розгляньте можливість фармакологічного лікування перед тим, як покласти особу для перевірки на калове закупорення (fecal impaction). (PVA-AD 2020, с.641; Рівень C)
J.2.26
Якщо є підозра на калове закупорення (fecal impaction), перевірте наявність калу в прямій кишці за такою процедурою:
- Попередньо підготуйте фармакологічний засіб.
- Рукою в рукавичці достатньо введіть місцевий анестетик (наприклад, 2% лідокаїновий гель) в пряму кишку.
- За можливості зачекайте 3-5 хвилин, щоб чутливість цієї ділянки зменшилася.
- Після цього введіть змащений палець в рукавичці в пряму кишку та перевірте наявність калових мас.
- За наявності калових мас акуратно виведіть їх, якщо це можливо.
J.2.27
Якщо симптоми автономної дисрефлексії погіршуються або кал неможливо видалити, припиніть мануальну евакуацію та застосуйте фармакологічне або додаткове фармакологічне втручання та додатковий місцевий анестетик. Коли артеріальний тиск стабілізується на позначці нижче 150 мм рт. ст., потрібно продовжити режим агресивного випорожнення кишківника. (PVA-AD 2020, с.641; Рівень В)
J.2.28
Якщо відсутнє калове закупорення або артеріальний тиск продовжує зростати, незважаючи на відсутність закупорення, перевірте наявність інших менш поширених причин виникнення автономної дисрефлексії. Якщо відсутні очевидні причини, що спричинюють автономну дисрефлексію або якщо артеріальний тиск не вдається знизити на місці, слід скерувати особу до відділення невідкладної допомоги для обстеження, лікування та, можливо, госпіталізації. (PVA-AD 2020, с.642; Рівень С)
Причини, що спичинюють автономну дисрефлексіюВ автономної дисрефлексії може бути багато причин. Для того, щоб зупинити автономну дисрефлексію і щоб попередити повторні її епізоди, принципово важливо визначити причину виникнення та усунути її. Будь-які стимули, що викликають біль або подразнення нижче рівня ураження, можуть викликати автономну дисрефлексію. Найпоширенішими причинами автономної дисрефлексії є проблеми із сечовим міхуром та кишківником. Нижче наведено деякі з найбільш поширених причин, що можуть спричинити автономну дисрефлексію:
Сечовидільна система- Розтяг сечового міхура
- Каміння в сечовому міхурі або нирках
- Забитий катетер
- Катететризація
- Детрузорно-сфінктерна диссинергія
- Ударно-хвильова літотрипсія
- Інфекція сечових шляхів
- Інструментальні методи дослідження, наприклад, цистоскопія або тестування, що вимагають катетеризації
- Апендицит
- Розтяг кишківника
- Закупорення кишківника
- Каміння в жовчному міхурі
- Виразка шлунка або гастрит
- Інструментальні методи дослідження шлунково-кишкового тракту
- Геморой
- Одяг, взуття або прилади, що стискають
- Контакт з твердими або гострими предметами
- Пухирі
- Опіки, сонячні опіки або обмороження
- Врослий ніготь
- Укуси комах
- Пролежні
- Сексуальна активність, у тому числі статевий акт
- Хвороби, що передаються статевим шляхом
- Сильне сексуальне збудження та/або оргазм
- Другий оргазм або еякуляція через невеликий проміжок часу після першого оргазму, ймовірно, спровокує більш важку автономну дисрефлексію
- Еякуляція
- Епідідиміт
- Вібратори високої інтенсивності для стимулювання еякуляції
- Пріапізм (особливо через інтракавернозну ін'єкцію)
- Простатит
- Стиснення мошонки (сидіння на мошонці)
- Забір сперми (електроеякуляція та вібростимуляція)
- Лактація, грудне вигодовування, мастит
- Менструація
- Болісний статевий акт та/або фрикції
- Вагітність, особливо перейми та роди, у тому числі позаматкова вагітність
- Вагініт
- Стимулятор (епізод автономної дисрефлексії, навмисне викликаний спортсменом із ураженням спинного мозку, який намагається досягти кращих спортивних результатів)
- Тромбоз глибоких вен
- Надмірне вживання алкоголю
- Надмірне вживання кофеїну або інших діуретиків
- Перелом або інші травми нижче рівня ураження
- Функціональна електростимуляція
- Гетеротопічна осифікація
- Безрецептурні стимулятори та стимулятори за рецептом
- Тромбоемболія легеневої артерії
- Вживання психоактивних речовин
- Сонячні опіки
- Сирінгомієлія
- Хірургічні або інвазивні діагностичні процедури
- Врослий ніготь
J.2.29
Під час обстеження особи у відділенні невідкладної допомоги, продовжуйте уважно контролювати артеріальний тиск для того, щоб зорієнтувати надання фармакологічного лікування автономної дисрефлексії та досліджувати інші причини. Розгляньте можливість госпіталізації, якщо:
- слабка відповідь на лікування, наведене вище.
- причину не встановлено.
J.2.30
Після успішного встановлення причини та лікування підвищеного артеріального тиску, кожні 2-5 хвилин перевіряйте наявність у особи симптоматичної гіпотензії, доки артеріальний тиск не стабілізується. (PVA-AD 2020, с.642; Рівень С)
J.2.31
Після епізоду автономної дисрефлексії надавач послуг у сфері охорони здоров'я повинен враховувати наступне:
- якщо особа перебуває на стаціонарному лікуванні або в клініці, уважно спостерігайте за нею принаймні протягом 2 годин, чи не з'явилася повторно автономна дисрефлексія або гіпотензія.
- якщо особа перебуває вдома, проінструктуйте її що при повторенні симптомів автономної дисрефлексії необхідно негайно звертатися за медичною допомогою.
- випишіть особі прилад для моніторингу артеріального тиску для домашнього моніторингу.
J.2.32
Задокументуйте епізод автономної дисрефлексії та запишіть ефективність лікування до медичної картки особи, зазначивши наступне:
- наявність ознак та симптомів та їхній перебіг
- записи показників артеріального тиску й пульсу
- призначене лікування та відповідь на лікування
- відновлення артеріального тиску та частоти серцевих скорочень до нормального для даної особи рівня
- встановлений діагноз автономна дисрефлексія з метою подальшого інформування фахівців про ризик для особи та про проведене лікування
- визначення причини (тригер), що спричинила (спричинив) епізод автономної дисрефлексії
- чи особа добре себе почуває, чи немає ознак та симптомів автономної дисрефлексії або вторинних ускладнень, наприклад, змін у нервовій системі, підвищеного внутрішньочерепного тиску або серцевої недостатності
J.2.33
Після стабілізації стану особи із ураженням спинного мозку, обговоріть разом із особою, членами родини, близькими та доглядачами причини епізоду автономної дисрефлексії, щоб навчити їх виокремлювати чинники, що викликають автономну дисрефлексію, розпізнавати, справлятися та попереджувати виникнення епізодів автономної дисрефлексії в майбутньому.
- Скоригуйте план лікування, щоб забезпечити розпізнавання та лікування епізодів у майбутньому для попередження кризу або, в ідеальному варіанті, його повного уникнення.
- Під час навчання особи обговоріть з нею автономну дисрефлексію, аби він або вона могли мінімізувати фактори ризику, про які відомо, що вони передують автономній дисрефлексії, вирішувати проблеми, розпізнавати початок автономної дисрефлексії, та отримувати допомогу якнайшвидше.
- Підтримуйте розмову та продовжуйте навчання під час щорічних обстежень або прийомів у поліклініці.
- Видайте кишенькову картку/посібник або інструкцію або розгляньте можливість використання медичного ідентифікаційного браслета.
J.3.1
Пам'ятайте та пояснюйте особам із ураженням спинного мозку із рівнем Т6 або вище, що сексуальна активність може спровокувати автономну дисрефлексію. (PVA-AD 2020, с.642; Рівень С)
J.3.2
Пам'ятайте, що чоловіки та жінки з ураженням спинного мозку з рівнем Т6 або вище мають підвищену ймовірність виникнення автономної дисрефлексії при інтенсивній сексуальній стимуляції (зокремаі при стимуляції вібратором). (PVA-AD 2020, с.642; Рівень С)
J.3.3
Заохочуйте осіб із ураженням спинного мозку із рівнем Т6 або вище стежити за артеріальним тиском під час сексуальної активності. (PVA-AD 2020, с.642; Рівень С)
J.3.4
Особам, схильним до автономної дисрефлексії під час сексуальної активності, слід рекомендувати використовувати домашній монітор артеріального тиску. (PVA-AD 2020, с.642; Рівень С)
J.3.5
Якщо сексуальна активність спричиняє автономну дисрефлексію, слід рекомендувати особам негайно припинити сексуальну стимуляцію та виконувати протокол щодо лікування автономної дисрефлексії. (PVA-AD 2020, с.642; Рівень С)
J.3.6
Розгляньте можливість інформування та призначення фармакологічних засобів для профілактики перед сексуальною активністю для окремих осіб, які:
- мають в анамнезі симптоматичну ортостатичну гіпотензію
- не приймають препаратів, що можуть посилювати гіпотензію
- мають розвинену автономну дисрефлексію, систолічний артеріальний тиск на рівні 150 мм рт. ст. або вище (зокрема під час стимулювання вібратором, еякуляції, оргазму, забору сперми або урологічних процедур)
- мають симптоматичну автономну дисрефлексію та/або систолічний артеріальний тиск вище 150 мм рт. ст. перед сексуальною активністю або під час забору сперми
J.3.7
Якщо фармакологічне лікування автономної дисрефлексії застосовується вдома, потрібно навчити осіб розпізнавати, контролювати та лікувати гіпотензію, викликану дією фармакологічних засобів. (PVA-AD 2020, с.643; Рівень С)
J.3.8
Проінформуйте осіб, які схильні до автономної дисрефлексії, що потрібно повторно перевіряти артеріальний тиск через 5 хвилин після завершення сексуальної активності, незалежно від симптомів. Якщо високий артеріальний тиск особи не знижується через 5 хвилин, перейдіть до кроків лікування автономної дисрефлексії. (PVA-AD 2020, с.643; Рівень С)
J.3.9
Проінформуйте осіб, про наступне: якщо всі вжиті вдома консервативні заходи для лікування автономної дисрефлексії або гіпотензії, викликаної дією фармакологічних засобів після сексуальної активності, не призвели до бажаного результату, то необхідно терміново звернутися до відділення невідкладної допомоги. (PVA-AD 2020, с.643; Рівень С)
J.4.1
Перед процедурою порадьте особі наступне:
- прийняти призначені препарати (наприклад, антихолінергічні препарати, альфа-блокатори)
- незадовго перед цим провести програму кишківника (протягом 1-2 днів)
- пролікувати інфекцію сечовивідних шляхів, якщо вона є
- відкласти прийом препаратів у разі необхідності, що можуть піднімати артеріальний тиск (таких як ефедрин та мідодрин)
- відкласти прийом будь-яких препаратів, таких як інгібітори фосфодіестерази, які можуть унеможливити використання нітратів (нітрогліцеринової мазі) для лікування автономної дисрефлексії
J.4.2
Якщо до процедури в особи її систолічний артеріальний тиск на 20 мм рт. ст. вищий за її основний звичайний систолічний артеріальний тиск, подумайте про можливі причини автономної дисрефлексії, усуньте та стежте за ними. (PVA-AD 2020, с.643; Рівень С)
J.4.3
Розгляньте можливість перенесення процедури для особи, якщо автономна дисрефлексія залишається, незважаючи на те, що явні на перший погляд оборотні причини знайдено та скориговано. (PVA-AD 2020, с.643; Рівень С)
J.4.4
Розгляньте можливість знизити ризик автономної дисрефлексії до проведення урологічних інструментальних досліджень, наприклад, цистоскопії, шляхом введення лідокаїнового гелю в уретру принаймні за 3-5 хвилин до початку дослідження. (PVA-AD 2020, с.643; Рівень С)
J.4.5
Для осіб, схильних до автономної дисрефлексії, або таких, які мають в анамнезі автономну дисрефлексію, розгляньте можливість профілкатичного фармакологічного лікування для зниження ризику виникнення автономної дисрефлексії перед процедурами цистоскопії та забору сперми. (PVA-AD 2020, с.643; Рівень С)
J.4.6
Потрібно щохвилини перевіряти артеріальний тиск під час процедур забору сперми. (PVA-AD 2020, с.643; Рівень С)
J.4.7
Під час процедур цистоскопії та уродинаміки, перевіряйте артеріальний тиск принаймні кожні дві хвилини, бажано за допомогою автоматичної манжети для вимірювання артеріального тиску. Частіше перевіряйте артеріальний тиск, якщо в пацієнта під час процедури починається автономна дисрефлексія. (PVA-AD 2020, с.643; Рівень С)
J.4.8
Замість того, щоб негайно посадити особу під час процедури цистоскопії та уродинаміки, спробуйте впоратись із автономною дисрефлексією, шляхом спорожнення сечового міхура у разі необхідності. Якщо це не допомагає, використовуйте фармакологічну стратегію, аналогічну тій, що рекомендована для лікування автономної дисрефлексії. (PVA-AD 2020, с.643; Рівень С)
J.4.9
Якщо під час проведення процедур урологічної цистоскопії або уродинаміки, спорожнення сечового міхура або вжиття фармакологічних засобів не зупиняє автономну дисрефлексію, припиніть процедуру та переведіть особу в сидяче положення. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.4.10
Стежте за артеріальним тиском після процедур цистоскопії або уродинаміки або після еякуляції, доки тиск не знизиться до звичайного для особи показника. Поки особа приймає сидяче положення, стежте, чи не продовжує підійматися артеріальний тиск та чи не з'являється ортостатична гіпотензія. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.4.11
Попередження та контроль автономної дисрефлексії здійснююйте під керівництвом спеціаліста, який вводить анестезію особам, яким вона потрібна під час електроеякуляції. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.5.1
Повідомте фахівців охорони здоров'я, що жінки із ураженням спинного мозку, в яких може розвинутися автономна дисрефлексія, знаходяться в групі підвищеного ризику важкої автономної дисрефлексії під час вагітності, переймів, пологів та грудного вигодовування, тому цих жінок повинна вести мультидисциплінарна команда. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.5.2
Рекомендується передпологова консультація з анестезіологом та створення плану введення епідуральної або спинальної анестезії на початку пологів для оцінювання ризику виникнення автономної дисрефлексії та її попередження, відповідно до рекомендації Американської колегії акушерів і гінекологів. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.5.3
Вагітним жінкам, схильних до автономної дисрефлексії, рекомендується уважне та часте спостереження стану плода, особливо під час переймів та пологів. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.5.4
Автономну дисрефлексію слід відрізняти від прееклампсії під час вагітності та переймів, аби забезпечити належне лікування. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.5.5
Хоча особи із ураженням спинного мозку можуть не відчувати болю під час переймів, слід провести анестезію для попередження автономної дисрефлексії у жінок із ураженням спинного мозку з рівнем Т6 або вище. Найбільш надійним методом попередження автономної дисрефлексії є спінальна або епідуральна анестезія, адже вона блокує стимули, що йдуть від органів тазу. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.5.6
Проінформуйте жінок, у яких може розвинутися автономна дисрефлексія, що грудне вигодовування, нагрубання грудей або мастит під час післяпологового періоду можуть викликати автономну дисрефлексію. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.6.1
Повідомити особам із ураженням спинного мозку, що самостійно викликана автономна дисрефлексія (тобто «використання стимуляторів») для вигоди в побуті та/або кращих спортивних результатів є небезпечною практикою, що може призвести до неконтрольованого життєво небезпечного підвищення артеріального тиску. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.7.1
Пам'ятайте, що ортостатична гіпотензія, що визначається як зниження систолічного артеріального тиску на ≥ 20 мм рт. ст., може виникнути в осіб із рівнем ураження Т6 або вище при переході з лежачого положення у вертикальне, незалежно від того, чи з'являються симптоми. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.7.2
Для точної діагностики ортостатичної гіпотензії в осіб із ураженням спинного мозку потрібно провести ортостатичну пробу, наприклад, тест на положення сидячи або тілт-тест (вертикалізація). (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.7.3
Для попередження або лікування ортостатичної гіпотензії в осіб із ураженням спинного мозку спочатку розгляньте можливість лікування нефармакологічними втручаннями для підтримання звичайного артеріального тиску. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.7.4
Якщо нефармакологічні втручання виявилися неефективними, розгляньте можливість застосування фармакологічних втручань для лікування як ортостатичної гіпотензії з клінічними проявами, так і безсимптомної ортостатичної гіпотензії в осіб із ураженням спинного мозку. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.8.1
Стежте, чи не з'явилися клінічні прояви в осіб із ураженням спинного мозку на рівні Т6 або вище, які схильні до гіпотермії, під час перебування в холодному середовищі. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.8.2
За можливості виміряйте температуру ректально під час обстеження особи на предмет гіпотермії, оскільки вимірювання температури шкіри не є точним показником для вимірювання температури тіла. Також допускаються оральний або вушний спосіб вимірювання температури. (PVA-AD 2020, с.644; Рівень С)
J.8.3
Для попередження та лікування гіпотермії використовуйте регулювання температури середовища, утеплений одяг, ковдри, тепле зволожене повітря та вживання теплої рідини до шлунково-кишкового тракту. Використовуйте нагрівальні прилади із надзвичайною обережністю на ділянках позбавлених чутливості. (PVA-AD 2020, с.645; Рівень С)
J.8.4
Повідомте особам, що під час перебування в низькотемпературних середовищах, їм краще утримуватись від вживання алкоголю, оскільки це призводить до розширення судин та втрати тепла. (PVA-AD 2020, с.645; Рівень С)
J.8.5
Пам’ятайте та обговорюйте з особами із ураженням спинного мозку, що певні препарати або речовини можуть порушувати терморегуляцію (викликати гіпо- або гіпертермію), у тому числі альфа-агоністи (наприклад, тізанідин, клонідин), наркотичні засоби, оксибутинін, габапентин та антидепресанти з групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норепінефріну. (PVA-AD 2020, с.645; Рівень С)
J.9.1
Стежте, чи не з'явилися клінічні прояви гіпертермії в осіб із ураженням спинного мозку на рівні Т6 або вище, які схильні до гіпертермії, після перебування в спекотному середовищі. (PVA-AD 2020, с.645; Рівень С)
J.9.2
Лікуйте гіпертермію, знижуючи внутрішню температуру тіла особи. Для цього перемістіть особу в більш прохолодне середовище (бажано туди, де є кондиціонер), дайте випити прохолодні рідини, помийте особу ледве теплою водою, дайте їй відпочити. (PVA-AD 2020, с.645; Рівень С)
J.9.3
Навчіть особу заходів із попередження нейрогенної гіпертермії. До профілактичних заходів відносяться: носіння відповідного легкого одягу світлих кольорів, підтримання відповідної температури в приміщенні (наприклад, за допомогою кондиціонера), часте пиття холодної рідини, вживання достатньої кількості води, сприскування непокритої шкіри водою та/або обдувайте її.. Ці заходи особливо важливі, коли особа перебуває в спекотному середовищі. (PVA-AD 2020, с.645; Рівень С)
J.9.4
Знайте про та обговорюйте з особами з ураженням спинного мозку те, що певні препарати або речовини можуть порушувати терморегуляцію (викликати гіпо- або гіпертермію), в тому числі альфа-агоністи (наприклад, тізанідин, клонідин), наркотичні засоби, оксибутинін, габапентин та антидепресанти з групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норепінефріну. (PVA-AD 2020, с.659; Рівень С)
J.9.5
Слід відстежувати, чи не з'являється нейрогенна гіпертермія, коли особа займається спортом. (PVA-AD 2020, Рівень C)
J.10.1
При оцінюванні гіпергідрозу в осіб із ураженням спинного мозку на рівні Т6 або вище слід виключити більш суттєві автономні дисфункції, такі як автономна дисрефлексія. (PVA-AD 2020, с.670; Рівень C)
J.10.2
Якщо артеріальний тиск не підвищився, до попередження та лікування гіпергідрозу слід включити виявлення інших можливих причин. (PVA-AD 2020, с.670; Рівень C)
J.10.3
Для осіб, у яких не було встановлено зв'язку між окремим випадком гіпергідрозу та причиною, яку можливо встановити та видозмінити, розгляньте можливість емпіричного лікування антихолінергічними препаратами, якщо до них немає протипоказань. (PVA-AD 2020, с.670; Рівень C)
J.10.4
Якщо антихолінергічні препарати не зменшують гіпергідроз або погано переносяться, можна розглянути призначення другорядних препаратів. (PVA-AD 2020, с.670; Рівень C)